Украина — Турция (2-0). Идеальный матч или шесть факторов победы[:ua]Україна – Туреччина (2-0). Ідеальний матч або шість чинників перемоги
Фактор первый. Мотивация
Безусловно, любой исход, кроме победы над командой Мирчи Луческу априори был для украинцев сродни поражению. Еще после жеребьевки отборочного этапа к мировому первенству группа, в которую жребий определил нашу команду, единогласно называлась группой смерти. Как минимум, четыре претендента на выход в финальную стадию чемпионата мира, каждый из которых, вне всякого сомнения, достоин попасть на главный экзамен четырехлетия, плюс непредсказуемые финны и почти неизвестные косовары. Турнирная ситуация накануне матча с турками сложилась таким образом, что обоим соперникам нужна была исключительно победа. С первых и до последних минут поединка было заметно, что настрой хозяев был запредельным. Украинцы практически образцово действовали на всех участках поля и сумели объединить в своей игре два главных аспекта футбола – качество игры и результат. Очевидно, что план Шевченко на игру сработал полностью, и тот факт, что наставник нашей сборной после матча назвал игру своей команды идеальной, недалеки от истины.
Фактор второй. Игра лидеров
Еще за несколько дней до матча наставник желто-синих предположил, что в игре с Турцией многое могут решить успешные действия лидеров сборной. Шевченко как в воду глядел. Андрей Ярмоленко и Евгений Коноплянка отыграли великолепно, еще раз наглядно подтвердив свою важнейшую роль для команды. Первый успешно завершал усилия партнеров по команде, второй – был весьма полезен в подыгрыше новичку Боруссии. Особенно показательным в этом плане получилось второе взятие ворот команды Луческу, когда сольный проход Коноплянки завершился передачей на Ярмоленко, после чего последний образцово разобрался в ситуации и удвоил счет. Да и в остальном игра немецких легионеров радовала глаз. Евгений как минимум дважды мог вписывать свою фамилию на табло ОСК Металлист, а экс-капитан Динамо мог даже рассчитывать на хет-трик, однако голкипер гостей свою команду выручил.
Фактор третий. Тактика
Не будет преувеличением написать, что Андрей Шевченко тактически полностью переиграл своего более опытного коллегу. Кроме удачных созидательных действий украинцы были успешными в разрушении атакующих поползновений соперников, да и в обороне был едва ли не идеальный порядок. Редкий случай, когда похвалить можно весь играющий состав, и, в не меньшей степени, тренерский штаб, подобравший нужные ключи к сознанию футболистов. К тому же турки в атаке, откровенно говоря, абсолютно не впечатлили. Лидеры гостей Арда Туран и Эмре Белезоглу лишь по разу потревожили Андрея Пятова ударами с дальних дистанций: вот и все! Впрочем, во многом это все же успех украинской обороны и опорной зоны, не давшей оппонентам действовать в привычной для себя манере. Ничего не получалось и у лидера атак турецкой сборной Дженка Тосуна, которому защитники хозяев полностью перекрыли кислород, и о присутствии на поле форварда напоминал разве официальный протокол матча.
Фактор четвертый. Везение
Несмотря на полностью справедливую победу, принижать значимость для ее достижения госпожи Фортуны не стоит. Именно эта строптивая дама благоволила украинцам в эпизоде с первым голом, ведь в момент передачи Виктора Коваленко на Ярмоленко последний находился в офсайде. Ситуация со вторым взятием ворот Волкана Бабаджана вышла не менее противоречивой. Сольный проход Коноплянки завершился акцентированным пасом на Ярмоленко, однако эта самая передача отдавалась уже за лицевой линией. Весьма странно, что традиционно эмоциональные турецкие футболисты даже не апеллировали к служителю Фемиды, хотя имели для этого формальный повод. Впрочем, удача любит сильнейших, и то, что в этот сентябрьский вечер она повернулась лицом к нашей сборной, видится выражением высшей справедливости, ведь кроме забитых мячей подопечные Андрея Шевченко по всем аспектам были на голову сильнее оппонентов.
Фактор пятый. Поддержка трибун
Уже неоднократно Харьков подтверждал свой статус одного из самых гостеприимных городов для сборной страны во всех отношениях. Уж если на предматчевую открытую тренировку команды Шевченко пришло более двух тысяч человек, то аншлаг на ОСК Металлист не удивил даже отчаянных скептиков. Сам уровень поддержки на сорокатысячной арене был под стать турнирной важности матча и общему градусу противостояния на футбольном поле. Не мудрено, что при такой акустике трибун мотивация у украинцев была на высочайшем уровне, и это во многом предопределило победный для нас результат.
Фактор шестой. Доказательство от противного
То, что недавно назначенный на пост наставника сборной Турции Мирча Луческу – едва ли не главный козырь гостей в харьковском матче, доводилось слышать неоднократно. Интересно, что Шевченко за сутки до игры на этот вопрос ответил в духе того, что знание румынским специалистом нашего футбола в целом и возможностей игроков в частности должно сыграть в пользу… нашей команды. Конечно, Луческу прекрасно разбирается в игровых качествах большинства украинских футболистов, но на ОСК Металлист его подопечные зачастую выглядели растерянными и просто не знали, куда им деваться от прыти игроков хозяев. Такого сценария многоопытный наставник явно предположить не сумел.[:ua]Фактор перший. мотивація
Безумовно, будь-який результат, окрім перемоги над командою Мірчі Луческу апріорі був для українців схожа на поразку. Ще після жеребкування відбірного етапу до світової першості група, в яку жереб визначив нашу команду, одноголосно називалася групою смерті. Як мінімум, чотири претенденти на вихід у фінальну стадію чемпіонату світу, кожен з яких, поза всяким сумнівом, гідний потрапити на головний іспит чотириріччя, плюс непередбачувані фіни і майже невідомі косовари. Турнірна ситуація напередодні матчу з турками склалася таким чином, що обом суперникам потрібна була виключно перемога. З перших і до останніх хвилин поєдинку було помітно, що настрій господарів був позамежним. Українці практично зразково діяли на всіх ділянках поля і зуміли об’єднати в своїй грі два головні аспекти футболу – якість гри і результат. Очевидно, що план Шевченко на гру спрацював повністю, і той факт, що наставник нашої збірної після матчу назвав гру своєї команди ідеальної, недалекі від істини.
Фактор другий. гра лідерів
Ще за кілька днів до матчу наставник жовто-синіх припустив, що в грі з Туреччиною багато можуть вирішити успішні дії лідерів збірної. Шевченко як у воду дивився. Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка відіграли чудово, ще раз наочно підтвердив свою найважливішу роль для команди. Перший успішно завершував зусилля партнерів по команді, другий – був вельми корисний в підіграванні новачкові Боруссії. Особливо показовим у цьому плані є друге взяття воріт команди Луческу, коли сольний прохід Коноплянки завершився передачею на Ярмоленко, після чого останній зразково розібрався в ситуації і подвоїв рахунок. Та й в іншому гра німецьких легіонерів радувала око. Євген як мінімум двічі міг вписувати своє прізвище на табло ОСК Металіст, а екс-капітан Динамо міг навіть розраховувати на хет-трик, однак голкіпер гостей свою команду виручив.
Фактор третій. тактика
Не буде перебільшенням написати, що Андрій Шевченко тактично повністю переграв свого більш досвідченого колегу. Крім вдалих творчих дій українці були успішними в руйнуванні атакуючих намірів суперників, та й в обороні був чи не ідеальний порядок. Рідкісний випадок, коли похвалити можна весь грає склад, і, не меншою мірою, тренерський штаб, що підібрав потрібні ключі до свідомості футболістів. До того ж турки в атаці, відверто кажучи, абсолютно не вразили. Лідери гостей Арда Туран і Емре Белезоглу лише по разу потурбували Андрія П’ятова ударами з дальніх дистанцій: ось і все! Втім, багато в чому це все ж успіх української оборони і опорної зони, що не дала опонентам діяти у звичній для себе манері. Нічого не виходило і у лідера атак турецької збірної Дженка Тосун, якому захисники господарів повністю перекрили кисень, і про присутність на полі форварда нагадував хіба офіційний протокол матчу.
Фактор четвертий. везіння
Незважаючи на повністю справедливу перемогу, принижувати значимість для її досягнення пані Фортуни не варто. Саме ця норовиста дама благоволила українцям в епізоді з першим голом, адже в момент передачі Віктора Коваленко на Ярмоленко останній знаходився в офсайді. Ситуація з другим взяттям воріт Волкана Бабаджана вийшла не менше суперечливою. Сольний прохід Коноплянки завершився акцентованим пасом на Ярмоленко, проте ця сама передача віддавалася вже за лицьовою лінією. Дуже дивно, що традиційно емоційні турецькі футболісти навіть не апелювали до служителю Феміди, хоча мали для цього формальний привід. Втім, удача любить сильних, і те, що в цей вересневий вечір вона повернулася обличчям до нашої збірної, бачиться виразом вищої справедливості, адже крім забитих м’ячів підопічні Андрія Шевченка з усіх аспектів були на голову сильнішими опонентів.
Фактор п’ятий. підтримка трибун
Вже неодноразово Харків підтверджував свій статус одного з найбільш гостинних міст для збірної країни в усіх відношеннях. Якщо вже на передматчеву відкрите тренування команди Шевченко прийшло понад дві тисячі осіб, то аншлаг на ОСК Металіст не здивував навіть відчайдушних скептиків. Сам рівень підтримки на сорокатисячною арені був під стать турнірній важливості матчу і загальним градусу протистояння на футбольному полі. Не дивно, що при такій акустиці трибун мотивація в українців була на найвищому рівні, і це багато в чому визначило переможний для нас результат.
Фактор шостий. Доказ від противного
Те, що недавно призначений на пост наставника збірної Туреччини Мірча Луческу – чи не головний козир гостей в харківському матчі, доводилося чути неодноразово. Цікаво, що Шевченко за добу до гри на це питання відповів у дусі того, що знання румунським фахівцем нашого футболу в цілому і можливостей гравців зокрема має відіграти на користь … нашої команди. Звичайно, Луческу чудово розбирається в ігрових якостях більшості українських футболістів, але на ОСК Металіст його підопічні часто виглядали розгубленими і просто не знали, куди їм діватися від прудкості гравців господарів. Такого сценарію досвідчений наставник явно припустити не зумів.