Смішне українське слово спуза вживають гуцули – що означає, де його використав Франко

Це смішне українське слово має вогняне коріння

У гуцульських говорах і сьогодні можна почути кумедне на слух слово — “спуза”. За ним криється не жарт і не вигадка, а дуже давнє й образне означення гарячого попелу з жаром. Це те, що лишалося після вогнища — затверділий попіл, інколи навіть із сажою.

“Телеграф” вирішив розповісти про це цікаве слово, яке сьогодні рідко вживають. Його у своїх віршах використовував Іван Франко.

Лінгвісти виводять це діалектне слово зі східнороманських мов. У румунській spúză теж означає гарячий попіл чи жар, а в молдовській мові — “спу́зэ” має таке ж значення. В основі лежить латинське spodium, яке, своєю чергою, сходить до грецького слова σποδιά — “попіл”, “шлак”, пов’язаного з σποδός — “тліючий попіл, порох, пісок”.

Не випадково “спуза” зустрічається і в поезії Івана Франка, який використав її для створення особливо виразного образу: “Про чорний хліб твердий, печений в спузі…”

Несподівано, але сьогодні це слово також є назвою витриманого сиру з попелом фруктових дерев, що виготовляють у селі Кваси Рахівського району Закарпатської області.

Цей населений пункт розташований вздовж річки Чорна Тиса на відстані 26 км від географічного центру Європи. Над Квасами височіє масив Чорногора, до якого належить найвища вершина українських Карпат гора Говерла.

Тож “спуза” — це не просто архаїчне слово з гуцульських гір. Воно зберігає у собі слід вогню, пам’ять давньої мови та водночас відлуння живої культури, яка вміє поєднувати старе з новим. І чи йдеться про жар у вогнищі, чи про хліб Франка, чи про сир із Квасів — у кожному значенні відчувається тепло, яке єднає покоління.

Нагадаємо, що “картопля в мундирах” – це неправильний переклад. Лише одиниці знають, як перекласти назву цієї страви українською.